Медицинские инструменты прошлых лет

Історія медичних інструментів налічує не одну сотню років. З причини того, що лікарів, особливо володіючих хірургічними навичками, було небагато, заробляли вони досить непогано.

Категорія лікарів ВІП мала звичай прикрашати свої інструменти коштовними і напівкоштовними каменями, карбуванням, гравіруванням. Це було і естетично, і додавало солідності в очах пацієнтів.

Така тяга до демонстрації доходів на робочому місці в допастерівські часи призводила до інфекційного обсіменіння рани, поганої загоюваності, розвитку ускладнень із-за відсутності дезінфекції інструментів.

Порушення правил антисептики частково компенсувалося практичністю інструментів. Наприклад, був спеціальний інструмент часів Івана Грозного – Щипці для видалення стріл. Їх вводили безпосередньо в рану, центральний стовбур захоплював кінець стріли, а бічні вістря розсувалися з допомогою круглих ручок і розширювали кінці рани. Таким чином, лікар не ризикував витягнути тільки древко стріли, залишивши в тілі пацієнта наконечник. Зручність і вміння фахівців ними віртуозно маніпулювати, вражало. Лікарі встигали за день допомогти до 200 пораненим на полі бою. Так зароджувалася військово-польова медицина, що дала згодом великих батьків хірургії – Пирогова. Скліфосовського, Бурденко.

Схожий принцип дії був і у Пінцета для куль. Він дозволяв працювати з дуже глибокими ранами. Усередині тонкого циліндра перебував буравчик, який вкручувався , як штопор, в тіло кулі, дозволяючи її вийняти. Додатково в часи Першої світової війни був винайдений Компас Хірца, що дозволяв точно визначити місцезнаходження кулі в тілі.

У ходу був і інший незвичайний інструмент – «Штучна п'явка». Гірудотерапія відома людству давно – ще з часів до нашої ери. А в XIX столітті один з лікарів, що мають до того ж інженерний склад розуму, вирішив запозичити у природи «технологію» і винайшов механічну п'явку. Інструмент мав висувні леза, які прорізували при обертанні невеликий отвір, а за рахунок створюваного в циліндрі вакууму, відсмоктувалась кров. Невелика крововтрата стимулювала імунітет, разріджувала кров і знижувала кров'яний тиск.

Інший прилад для подібних цілей – скарифікатор. По-іншому його можна назвати шрамователь. Він був призначений для процедури кровопускання, і застосовувався дуже широко, від лікування застуди до раку. Скарифікатор іноді підігрівали для посилення кровотоку. Їм робили щеплення від віспи.

Поряд з дійсно ефективними методиками, практикувались і відверто невдалі. Одна з них – тютюнова клізма. Важко повірити, що тютюновий дим колись вважався корисним, і його вводили ректально. На щастя, процедура не прижилася.

Для хірургічного лікування пухлин матки, яєчників, видалення гемороїдальних вузлів сто п'ятдесят років тому використовувався констриктивний жом. Дротяна петля накидалася на пухлинну тканину і затягувалася за допомогою ручки. Таким чином, кровообіг припинявся, відмирали клітини, і пухлина через час видалялася. Для видалення шийки матки в кінці XIX століття застосовувався гістеростом.

Ще раніше, на межі вісімнадцятого і дев'ятнадцятого століть, для видалення каменів з жовчного міхура використовувався літотом. Діяв він наступним чином: ручки інструменту обхоплювали міхур, після чого висувалося невелике лезо, яке робило надріз стінки органу. У ЛОР-практиці в 1860 році була винайдена гільйотина для мигдалин.

Але всі ці інструменти не йдуть ні в яке порівняння зі стоматологічними. Зважаючи на поширеність проблеми, дизайн та пристрої мають певний розмах.

Роторозширювач по своєму призначенню і матеріалу, з якого був зроблений, представляв дерев'яний кляп. Він дозволяв запобігти блокаді верхніх дихальних шляхів під час процедур.

Звертають на себе увагу щипці для видалення зубів. Зовні вони схожі на плоскогубці, але мають посередині губок гвинт. Цей гвинт вкручується в хворий зуб (без анестезії, зауважте), після чого зуб тягнули з десни. Також для видалення зубів застосовувався зубний ключ. Процедура була надзвичайно травматична і болюча. Часто пацієнти втрачали свідомість від болю.

Але найпершими стоматологічними «інструментами» є пальці лікаря. Стародавні китайці тренувалися на цвяхах виривати зуби: витягали щільно забитий цвях. Петро I в Голландії навчався виривати зуби ложкою і кінцем шпаги, і у нього це добре виходило. До нього на прийом голландці в чергу вишиковувалися.

Довгий час в стоматології застосовувався інструмент під назвою Пелікан. Зовні він трохи нагадував птаха. Вперше згадка про нього датується 1363 р. І протягом чотирьохсот років він був головним для видалення зубів, незважаючи на велику кількість ускладнень: могла початися рясна кровотеча, статися розрив ясен і навіть перелом щелепи.

В ті часи провідним методом в стоматології було видалення зуба. Немає зуба – немає проблеми. Але все-таки перші спроби врятувати зуб робилися. Починалася ера свердління. Праобразом бормашини стало пристосування для здобування вогню. Воно являло собою палицю з металевим наконечником на кінці, який обертала мотузка, приліплена до подоби лука (такі вироби знайшли в долині Інду — їм було не менше дев'яти тисяч років!).

Зуби у людей хворіли завжди — і з цим треба було щось робити.Зараз ми знаємо, що в кабінеті стоматолога немає нічого страшного і буде зовсім не боляче, то в минулі часи люди були впевнені прямо в зворотньому.  І після виходу від лікаря страждання не закінчувались, так як занесена інфекція ще довго не давала зажити яснам.

 Зараз пошкодження ясен теж мають місце бути.  Але правильно оброблені вони не завдають великого клопоту.  Для прискорення загоєння, поліпшення регенерації провідні стоматологи рекомендують засоби серії Генгігель на основі гіалуронової кислоти.  Генгігель швидко і надійно відновлює тканину ясен, покращує її щільність, не робить побічних дій.