При яких захворюваннях можна застосовувати ГЕНГІГЕЛЬ® (гінгівіт, пародонтит)

Захворювання пародонту, також відомі як хвороби ясен, – це захворювання, які пошкоджують тканину, яка оточує і утримує зуб, називається пародонтом (Larsen and Fiehn, 2017; Harvey, 2017). Пародонт складається з альвеолярної кістки, пародонтальної зв’язки, цементу та ясен. Діагноз захворювання пародонту зазвичай ґрунтується на оцінці історії хвороби/стоматологічного анамнезу пацієнта та на клінічному та рентгенологічному обстеженні (Ferreira et al., 2017).

Захворювання пародонту – це бактеріальні інфекції, які залишаються на поверхні зуба в бактеріальних спільнотах, відомих як зубний наліт (Mosaddad et al., 2019). Існує два основних типи захворювань пародонту: гінгівіт і пародонтит. Вони впливають на опорні структури зубів і можуть призвести до порушення жувальної функції. Разом з карієсом вони є основною причиною втрати зубів (Lingstrom and Simark Mattsson, 2020). Крім того, існують різні види гінгівіту та пародонтиту, але в обох випадках найчастіше зустрічається хронічна форма (Harvey, 2017). Термін «захворювання пародонту» часто використовується для позначення лише пародонтиту, а не гінгівіту.

Різниця між гінгівітом і пародонтитом дещо розмита, але загалом пародонтит є більш важким, і вважається, що, хоча гінгівіт є оборотним станом, пародонтит є незворотнім і більш серйозним станом (Harvey, 2017; Mosaddad et. al., 2019). Перехід від гінгівіту до пародонтиту може відбуватися у людей схильних до цього захворювання і може залежати від генетики, а також факторів навколишнього середовища.

Гінгівіт – це запалення, що обмежується яснами, яке являє собою кератинізовану слизову оболонку, що оточує шийку зуба (Harvey, 2017).

Здорові ясна пов’язані з дуже простим розташуванням надясенного нальоту, включаючи шари переважно грампозитивних бактерій, наприклад, Streptococcus spp., Actinomyces viscosus і Parvimonas micra, а також грамнегативних видів, таких як Campylobacter gracilis, F. nucleatum, Prevotella intermedia і Veillonella. При здоровому стані мікрофлора в борозенці ясен мізерна, і серед населення переважають грампозитивні стрептококи (Mosaddad et al., 2019).

Здорові ясна рожеві та тверді, з гострою морфологією (Harvey, 2017; Larsen and Fiehn, 2017), тоді як слизова оболонка пацієнтів з гінгівітом характеризується запаленням, викликаним зрушенням мікросередовища біоплівки, зі збільшенням кількості бактерій, що складається з досить складної мікрофлори, яка включає як грампозитивні, так і грамнегативні бактерії. Запалення призводить до почервоніння, набряку та кровотечі з ясенної борозни після легкої механічної стимуляції стоматологічними інструментами або засобами особистої гігієни, такими як зубна щітка або зубна нитка. Слизова оболонка ясен також набуває «губчастої консистенції та блискучої гладкої текстури поверхні» (Harvey, 2017). Крім того, при запальних станах пародонтальна борозна, яка в нормі має глибину 1-3 мм, поглиблюється і перетворюється на пародонтальну кишеню, що характеризується глибиною борозни, що дорівнює або перевищує 4 мм. Якщо борозна поглиблюється через набряк ясен, то кишеню називають ясенною кишенею, або псевдокишенею. Фактори ризику розвитку гінгівіту включають характеристики здорової порожнини рота, стать, гігієну порожнини рота, зубні камені та соціально-економічні фактори (Fan et al., 2021).

Гінгівіт може з’явитися в ранньому дитинстві, найбільш поширений і важкий у підлітковому віці, а його захворюваність зменшується в старших вікових групах. За даними Національного дослідження США, частота гінгівіту коливається від 40% до 60% у дітей шкільного віку і становить близько 50% у дорослих (Rajendra Santosh et al., 2017). Гінгівіт пов’язаний з болем і труднощами у виконанні гігієни порожнини рота та носінні зубних протезів, і, таким чином, може вплинути на якість життя пацієнта (Ferreira et al., 2017). У людей схильних до цього захворювання стан може погіршитися і трансформуватися в пародонтит.

Пародонтит є незворотним станом, який зазвичай виникає через тривале запалення ясен у людей схильних до нього (Harvey, 2017). Ознаки захворювань ясен, що передують розвитку пародонтиту, часто ігноруються і недооцінюються, поки пацієнти не звернуться до лікаря з приводу карієсу та неприємного запаху з рота. На жаль, на момент появи цих симптомів хвороба вже прогресувала. 50% населення світу страждає пародонтитотм, і 60% з них старше 65 років (D'Cruz, 2020). Легкі та помірні форми пародонтиту зустрічаються частіше, тоді як важкий пародонтит, який може призвести до втрати зубів, зустрічається рідше і зустрічається у 10% населення планети (Rajendra Santosh et al., 2017; World Health Organization 2021).

Захворювання пародонту спочатку починається як гінгівіт: коли зубний наліт накопичується, гінгівіт може прогресувати в пародонтит, який є необоротним руйнуванням сполучної тканини та альвеолярної кістки (Rajendiran et al., 2021).

Пошкодження тканин зумовлено: 1) прямою токсичністю, спричиненою ферментами та метаболітами, що виділяються мікробіотою, що колонізує ясенну борозну, а на пізніх стадіях захворювання — пародонтальні кишені; 2) реакцією імунної системи людини, яка шкідлива не тільки для мікробних компонентів, а й для тканин, що утримують зуб, і призводить до симптомів кровоточивості ясен, збільшення глибини пародонтальної кишені, збільшення рухливості зуба та зрештою, відлущування. Якщо не лікувати, пародонтит може призвести до втрати зубів, а також може вплинути на загальне здоров’я організму (Harvey, 2017). Таким чином, лікування пародонтиту є фундаментальним з огляду на низьку якість життя, пов’язану з втратою зубів (Kumar, 2019). Все більше доказів вказують на зв’язок між пародонтитом і хронічними системними захворюваннями, такими як захворювання серця та респіраторних захворювань, а також тромбоемболічні ускладнення.

Лікування запалення ясен здійснюється шляхом видалення надясенної біоплівки та відновлення мікрофлори, що відповідає здоров’ю, шляхом щоденної гігієни порожнини рота. Консервативне лікування зазвичай включає професійне механічне очищення зубів з подальшою гігієною порожнини рота в домашніх умовах (Wilder and Bray, 2016; Larsen and Fiehn, 2017).

Видалення нальоту та згладжування поверхні коренів зуба вважаються золотим стандартом для видалення біоплівки та відкладень зубного каменю, і можуть бути виконані за допомогою ручних або ультразвукових інструментів (Wilder and Bray, 2016). Протимікробні засоби можуть використовуватися як частина терапії та включати системні антибіотики, місцеві протимікробні засоби та безрецептурні засоби, а також призначення зубних паст і рідин для полоскання рота для пригнічення росту біоплівки зубного нальоту (Harvey, 2017; Rajendiran et al., 2021). Системні антибіотики зазвичай призначаються пацієнтам з тяжкими інфекціями або які не реагують на механічну терапію. Однак через занепокоєння щодо здоров’я пацієнта та впливу застосування системних антибіотиків на здоров’я населення, їх використання у встановленному порядку як доповнення до підясенної санації ротової порожнини у пацієнтів з пародонтитом не рекомендується (Sanz et al., 2020).  Якщо інфекція не зникає, може знадобитися хірургічне втручання для досягнення більш ефективного видалення зубного нальоту і, якщо необхідно, для корекції пошкоджень, що виникають у твердих і м’яких тканинах (Larsen and Fiehn, 2017; Harvey, 2017).

У довгостроковій перспективі гігієна порожнини рота, яку виконує пацієнт, є найважливішою процедурою, яка може пригнічувати утворення бактеріального нальоту (Wilder and Bray, 2016; Larsen and Fiehn, 2017; Rajendiran et al., 2021). Однак переконати пацієнтів змінити свої звички гігієни порожнини рота часто буває складно. Рекомендації, розроблені для запобігання гінгівіту, включають чистку зубів двічі на день, проведення міжзубного чищення один раз на день і відвідування стоматологічного кабінету двічі на рік. Використання антимікробних ополіскувачів для ротової порожнини, які зазвичай містять хлоргексидин, також корисно для запобігання гінгівіту, оскільки дає можливість пацієнту дістатися до частин ротової порожнини, недоступних для інших механічних інструментів. Зазвичай найпоширеніший терапевтичний підхід передбачає ретельну гігієну порожнини рота разом із застосуванням хлоргексидину для полоскання; це, як правило, покращує індекс зубного нальоту, але не впливає безпосередньо на запалення слизової оболонки та відповідні симптоми.

Засоби, що належать до сімейства ГЕНГІГЕЛЬ®, досягають очікуваної ефективності завдяки дії свого основного компонента, високомолекулярної гіалуронової кислоти, яка робить ГЕНГІГЕЛЬ® біологічно адгезивним, ефект, який можна посилити за допомогою каліброваної суміші деяких допоміжних глікополімерів. Таким чином ГЕНГІГЕЛЬ® прилипає до слизової оболонки порожнини рота досить надовго, щоб сприяти активації процесу фізіологічного відновлення тканин, покращуючи реакцію загоєння та скорочуючи час загоєння. Крім того, підтримуючи баланс позаклітинної рідини, знову ж таки через наявність високомолекулярної гіалуронової кислоти, вона сприяє розсмоктуванню набряку при запальних станах, швидко зменшуючи пов’язаний з цим біль. Останнє, але не менш важливе, він захищає слизову оболонку ротової порожнини від шкідливих агентів, зберігаючи мікросередовище поверхні слизової оболонки та регулюючи ріст бактеріальної флори