Зуби мудрості та апендикс: навіщо нам ці релікти?
Еволюція залишила нам деякі органи і функції, які більше не відіграють критично важливої ролі. Наше тіло – як музей еволюції, що зберігає рудиментарні структури, які в минулому допомагали нашим предкам виживати. І, як у будь-якому виставковому залі, наше тіло містить органи і функції, що втратили своє початкове призначення. Але чому люди досі їх мають – розповіли в Popular Science.
Візьмемо, наприклад, апендикс. Колись він допомагав перетравлювати грубу рослинну їжу, але Чарльз Дарвін помилково вважав його непотрібним через зміни в харчуванні людини. Однак сучасні дослідження показують, що апендикс відіграє важливу роль в імунній системі, допомагаючи відновлювати мікробіом кишківника після хвороби або прийому антибіотиків. У ньому міститься висока концентрація імунної тканини та корисних бактерій.
Директор Центру функціональної анатомії та еволюції при Медичній школі Університету Джона Гопкінса Метью Равоза стверджує, що якщо рудиментарні органи не створюють значних проблем, то природний відбір не чинить на них сильного тиску, і вони продовжують існувати.
Зуби мудрості раніше допомагали древнім людям пережовувати сире коріння і жорстке м'ясо, але сьогодні вони стали радше проблемою, ніж необхідністю. Через зміни в раціоні та структурі щелепи в сучасних людей зуби мудрості часто спричиняють стоматологічні ускладнення і потребують видалення.
Мурашки по шкірі – ще один еволюційний пережиток. У минулому вони допомагали підняти волосся, щоб зберігати тепло або здаватися більшими перед хижаками. Сьогодні вони являють собою лише швидкоплинну фізіологічну реакцію.
Ще один рудиментарний орган – довгий долонний м'яз. Він колись допомагав людям лазити і хапатися за предмети, але тепер не несе функціонального навантаження.
Поки що не зовсім зрозуміло, що справді зайве, а що все ще виконує приховані функції. Дослідження показали, що близько 35% людей не мають зубів мудрості, а 15% – довгого долонного м'яза, що колись допомагав лазити та хапатися за гілки.
Але коли і які саме органи зникнуть остаточно – невідомо. Еволюція повільна і непередбачувана. «Ми вивчаємо рудиментарні органи, здебільшого дивлячись у минуле. Нам залишається тільки спостерігати, адже передбачити майбутнє неможливо», – наголосив Равоза.
Деякі органи з часом набувають нових функцій. Апендикс – гарний приклад цього. Колись він вважався марним, але тепер учені розглядають його як важливий елемент імунної системи. Це доводить, що не всі органи, які ми вважали рудиментарними, дійсно такими є.
«Іноді надмірність організму може проявлятися в певних умовах; такі рудиментарні структури не є по-справжньому зайвими», – зазначає Майкл Снайдер, директор лабораторії Снайдера в Стенфордському університеті.
Таким чином, можливо, пульпозне ядро міжхребцевого диску (залишок хорди) або інші частини нашого тіла ще можуть нас здивувати в майбутньому.